Саджанці Ківі
Ківі – без сумніву корисний фрукт, який люблять всі.
Цікаво, що йому немає навіть 100 років.
15-го червня 1959 року щасливі садівники представили китайський аґрус під назвою «ківі» в честь нелітаючої пташки – символу Нової Зеландії.
З тих пір ківі користується великим попитом завдяки не тільки своєму витонченому смаку, але і своїм корисним властивостям.
Ягода багата клітковиною, амінокислотами, фруктозою і глюкозою, бета-каротином, вітамінами С, Е, РР, А і вітамінами групи В.
Також в ній багато кальцію, йоду, калію, фосфору, заліза, магнію, флавоноїдів, ензимів і фолієвої кислоти.
Ківі містить фермент актінідін, що розщеплює білки та сприяє травленню, тим самим допомагаючи боротися з розладами шлунка.
Якщо з’їсти після вечері ківі, то не буде відчуття тяжкості в шлунку або печії.
А завдяки калію, фрукт нормалізує кров’яний тиск і є відмінним засобом у боротьбі з атеросклерозом, а також знижує ризики утворення тромбів.
В нашому інтернет-магазині представлені кращі сорти новозеландських ківі, які досить морозостійкі, щоб порадувати Вас своїми плодами.
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
-30%Залишилось 30 днів
Історія ківі починається з того, що на початку минулого століття садівник-любитель, виходець з Нової Зеландії Олександр Аллісон (Allison), загорівся ідеєю придбання декоративної ліани міхутао, що росте в Китаї з квітучими дивовижно красивими білими квітами.
Його дуже зацікавили самі квіточки, оскільки ягідки були дрібними, жорсткими та несмачними.
І ось в 1904 році знайома Олександра, директор місцевої школи для дівчаток, Мері Елізабет Фрейзер привезла йому насіння цієї диво-ліани.
Олександр висадив насіння на своїй фермі, неподалік від річкового містечка Уонгануі (Whanganui).
Перші плоди садівник отримав в 1910 році, але їх смак його не порадував, тому Олександр вирішив окультурити свій міхутао.
В процесі напруженої роботи, через 30 років, Олександр і кілька його однодумців домоглися чудового результату, отримавши великі, дуже смачні та красиві "пухнасті" ягідки.
Але…
Довгі роки ласувати цими ягодами, схожими на освіжаючу суміш смаків кавуна, банана, дині, ананаса і суниці, могли тільки родини Олександра і його друзів.
Можливо, жителі земної кулі так ніколи і не дізналися б смаку цієї незвичайної ягоди, якби не "допомогла" світова промислова криза кінця 30-х років ХХ століття.
У той час, втративший роботу клерк Джеймс Маклоклин, від безвиході, вирішив вирощувати лимони на фермі своєї родички.
Правда лимони тоді попитом не користувалися і Джеймс згадав, що сусід його батьків вирощує якийсь китайський аґрус, який зростає швидше лимонів і дає величезні врожаї.
А найголовніше, що на відміну від лимонів, його ніхто не вирощує для продажу.
У підсумку, ідея виявилася «на мільйон» і через пару років, плантація Джеймса Маклокліна яка розрослася, принесла йому величезний прибуток та зробила його і Аллісон багатими та забезпеченими фермерами.
